Яка мораль фільму "50 відтінків Сірого"?

Переглянула фільм «50 відтінків Сірого». Довгоочікувана скандальна прем’єра, дорога реклама і тисячні черги у кінотеатри. Я була скептично   переконана,  що  однойменна  книга — бульварна  белетристика   розрахована  на     масового  споживача.    На  багатьох  сайтах  пишуть   про  нібито  новаторство  авторки  Еріки  Леонард  Джеймс   у  літературі на  БДСМ  тематику.  Це  обурює.   Насправді     Леопольд  фон  Захер-Мазох,  мій  «дипломний  хрещений  батько»,   вперше  у  світовій  літературі   описав    парадигму   стосунків  Господаря  і  самовідданого  Раба, якого  шмагають, і  він   отримує  насолоду  від цього.  У  романі  «Венера  у  хутрі»    детально  описуються  всі   етапи  «перверзії», договір,  тільки  Господарем виступає  владна  зеленоока   Ванда,    а  в  ролі  Раба  слабкодухий  Северин.  Пізніше  також  було  багато  схожих  творів,  кінематографічних   стрічок,  однак  вони  не  мали  такої  шаленої  розкрутки  і   пройшли  без  уваги.  Не  знаю  чи  місіс  Еріка  Джеймс    запозичила  щось  у  Захер-Мазоха,  але  всі  овації, слава,   гроші  від  прокату  йдуть  їй.         

           Мене  не  покидає     амбівалентне   сприйняття  твору.  Про  сам   фільм  «50  відтінків  Сірого»    не  можна  сказати,  що  це   кіно   хороше,  але  й  не  можна  сказати,  що  воно   погане.     Оскільки,  я не   читала  книгу,  у  мене   склалось  враження ніби  картина  то — добірка  різних  фрагментів, склеєних   докупи;  немає  цілісності, квінтесенції.           

          Дещо про фабулу. Студентка   філологічного  факультету  Анастейша  Стіл   повинна  підписати   незвичайний   контракт  з   підприємцем  Крістіаном  Греєм  на  його  умовах.  Вона  дозволяє  Крістіану  повністю  контролювати  власне  життя…..  На  форумах   читачки  багато  писали,  що  головні  актори  геть  не   відповідають  книжковим.  Акторка  Дакота  Джонсон  чудово  вжилась  в   роль  міс  Стіл.  А  от  дивлячись  на  молодого   Джеймі  Дорнана  в  амплуа  Грея  справді  важко  повірити,  що  хлопчина  у  27  років  збудував  власну  бізнес-імперію  і  добре  знає   життя.    Самодостатньому,  солідному,  незалежному  бізнесмену  більше  личить  вік  40+.  Гадаю,  занадто  молодого актора  взяли  на  роль  Грея,  щоб  глядачам  було  приємно  дивитись  на  його  тіло.  Скандальна  слава  випередила  саму  картину, тому  всі   очікували  побачити   брутальні  сцени,  непристойні  оргії.   Натомість  ми  побачили  досить  милі  стосунки    двох  молодих  людей.  Грей -  галантний  джентльмен,  він    не  робить  Анастейші  нічого  такого,   чого б  вона  сама   не  бажала.  Все  чесно,  погоджено  з  обох  сторін, не  може бути  ніяких  претензій.  Анастейша  свідомо  робить  свій  вибір.  Протягом   усього   фільму   вони  узгоджують  усі  пункти  договору.  Крістіан  у  багатьох  випадках  йде  їй  на  зустріч,  дає  бонуси  у  вигляді  рандеву.  Але  вона  так  і  не  підписала  контракт.  Все  справедливо.  Як   почувається   Анастейша  у  ролі  сабміссіва  (жертви)  це   її  індивідуальна   справа.  Інтимні  сцени  у  ігровій   кімнаті -  найвища  кульмінація.  «Кнутом  и  пряником»   в    в  буквальному  значенні.  Зв’язування  рук, ніг,  кайдани,   удари   батогом   по  сідницях  -  в  контексті  даних  інтимних  стосунків,  при   добровільній  згоді  обох  сторін,  це  не  є   насиллям.    Екстраординарне   БДСМ  хобі  Грея  є   для  нього   своєрідною    терапією.   Він,  людина  з  тяжким  минулим  (таємницю  приховано),  за  допомогою  своїх   занять   «зализує»   свої   старі   рани.  Свідоме, підсвідоме,  комплекси,  страхи,  біль,  сни…. Травма  глибока -  без  томика  Фройда  не  розібратися.  Великий  мінус  кінострічки,  в  тому,  що  режисеру  не  вдалося  передати  50  різних  граней  персонажа  Грея. 

            Художній  рівень  «50  відтінків  Сірого»  невеликий,   драматургія   і   сценарій  слабенькі,  немає  глибини    пластів    психології,  міфології,   філософії.   «Попсовий»  продукт  розрахований  більше  на  масового  глядача  і комерційний   успіх.     Продюсери  зробили  ставку  не  в  бік  мистецтва, а   на  маркетинговий  хід   до  Дня  святого  Валентина, щоб  збільшити  касові  збори.  З  цієї  ж    причини  фільм  не  може    конкурувати   з      шедеврами    поетичного  еротизму  Бернардо  Бертолуччі,  Стенлі  Кубрика. 

           Головна  думка, на  мій  погляд, те  що  хотіли  донести  автори    картини   «50  відтінків  Сірого»  до  рецепієнта  -  не  варто  соромитись  своїх   еротичних  бажань  і   фантазій,  але  слід  знати  міру.  Всі  люди  надзвичайно  різні,   те,  що  одному   добре,  іншому -  смерть.     Фільм  варто   переглянути  всім  повнолітнім  особам,  і  жінкам, і  чоловікам.  Навіть   щасливим   сімейним  парам  для  того,  щоб  краще  зрозуміти  психологію  чоловіка, жінки,   і  просто  знати,  що  БДСМ  існує   як   явище.  Після  перегляду  екранізації  скандального  роману  зовсім   не  прокидається   сексуальне  лібідо,  не  хочеться   експериментів  з   інвентарями  БДСМ.  Хочеться  звичайних  людських  взаємин. Режисер  «відтінків»  Тейлор  Вуд  показала  садо-мазохистські  стосунки  у   ніжному  чуттєвому  світлі.  Слід  ламати  стереотипи,  ніби  лише збоченці  люблять  нестандартний  секс.  Прихильниками   БДСМ  може  стати  кожен.  Але  не  кожен   має   сміливість  признатися  собі  в  цьому.