Перемишль / Przemysl

    


Старовинне  місто  Перемишль  знаходиться неподалік  українсько-польського кордону  Шегині-Медика.  Це місто  має багату цікаву історію, архітектуру та славиться відомими митцями, істориками.  До  центру зручно дістатись від залізничного  і  авто вокзалів  пішки.  Так як  Перемишль  невеличкий,  по ньому найкраще пересуватись власними ногами.  Місто розташоване на пагорбах  і  вимощене  бруківкою, чимось  схоже на  Чернівці.               

                                                                                                                                                                                                                                                                  

 За день  можна  пройти  весь старий  центр і новіші  райони Засяння  ( за р.Сян).  Свій  шлях  я розпочала  з автовокзалу  і простувала все  вверх і вверх.  Перше, на що я       натрапила  це був –         


 


Костел святої Марії Магдалинита монастир францисканців.   Поруч з ним  розташований  греко-католицький  Собор  святого  Івана Хреститителя ( у ньому  є  визначені  години, коли  меси проходять   



 українською мовою).      

Далі  я натрапила на  красиву  85 –метрову  вежу. На даний час це  музей чи то дзвонів чи то люльок.  На вході  сидить  мила музейниця, і   радить всім  піднятися  на  наверх до головної дзвіниці. Я піднялась  дерев`яними  східцями наверх  і  переді мною  відкрилась  чудова панорама  на  місто.   


                                 

Світлини звідси   часто зображені на краєзнавчих  листівках  Перемишля.   Коли  я була нагорі, головний дзвін  як зненацька: «Бах, Бах!!!».   Мені  пощастило почути  звук того багатотонного дзвону.  Вхід – благодійний внесок.

У Перемишлі  налічується близько 32 храмів, 28 –римо-католицькі, 2 –греко-католицькі, 2 православні  на  64 тисячі населення. За це його   називають  польським Ватиканом.  Я завітала лише у найвідоміші.   Серед них  — Базиліка Внебобраття  Пресвятої  Діви  Марії  та Івана  Хрестителя ( Латинська катедра) 


      

– культова  споруда  в центрі  Перемишля.       
                                                                                           

                                           

Цей храм перебудовували  кілька разів  в залежності від доби і зміни  парафій. Тому його зовнішній фасад  виконаний в  стилі бароко, а  всередині   і  по боках – зберігся готичний  від  середньовіччя.   


                              
            


 Можна пройти  вниз  до криптів – там поховані  єпископи, які там  працювали колись.     
          
           
             
    

До речі, тут  більше неоготики, вже пізніше відновленої.  

Що мені  сподобалося у храмах  Перемишля -  вхід  у  храми  безкоштовний  і  можна  знімкувати  і робити відео.   Місцеві  жителі  мені розповіли  про замек (палац), який  я мушу побачити.  Отже, прямую  туди  серпантиною  бруківкою.  Замок  Казимира  III.     
                                                                                                                                                                                     

Він є візитною карткою  для туристів.  Розташований  на Замковій  горі, найвищій у Перемишлі.  У замку  зараз  розташований   діючий театр, а на його  горищі – оглядовий майданчик  на місто.  Вхід – 8 злотих.  Але я вирішила  помилуватись  краєвидами  зі  скверу  біля  палацу.     
                                                                                                                         

На вулиці  стояло  бабине літо,  у таку   шикарну  погоду слід  ловити  останні  подихи осені.    Коли я вдосталь намилувалась  природою, я спускалась вниз і вниз  до площі Ринок. Там є ось такі  цікаві  будинки.                                                                                                                                                                 

 
По дорозі до вокзалу  я  випадково зайшла  у колоритну  антикварну крамницю. Там багато старовинних  експонатів. Без неї, моя  мандрівка була б не такою цілісною.    Перемишль, насправді, польсько-українське місто і  якби там  польська влада не намагалась, з історії подій не викинеш.  Тому, я почувалась там, як вдома. В Перемишлі  мешкало багато  відомих краєзнавців, громадських діячів.  Про одного з них я знаю давно.  Леопольд  Вайгель  автор книги   «Нарис  про місто Коломию», (Rys miasta Kotomyi przez Leopolda Wajgla, prof. gimn. -Kotomyja: Drukiem H. Zadembskiego і spolki, 1877. -114 s.),  вона  наявна у  моїй  домашній бібліотеці.  Книга, яку я перечитувала не один раз.   Спілкуючись з  місцевими мешканцями, я зрозуміла,  що Galicja                                                                                                                       

(Галичина)  чи то  Східна Галичина (Україна) чи то  Західна Галичина ( Польща)  є неподільна  у  літературному  і  краєзнавчому  просторі.   Хоча  зараз нас  розділяє державний  кордон,  ми, галичани, відчуваємо цей  споріднений  зв`язок. 

Якщо  Ви  гадаєте, куди  поїхати у   свій  вікенд  (чи хоча б 1 день), то поїздка  до  Перемишля  — найкращий  варіант.   Пам`ятайте, що Перемишль — місто засноване на теренах Київської Русі, а в 1918 році входило у склад Західноукраїнської Народної Республіки, а отже, і найбільш проукраїнське.                                                                                                                                                
P.S. До цього тексту підійде культова польська  пісня  «Остання неділя», яка зародилась у 1920 -тих роках у Варшаві.  Композиція  набула  всесвітньої  популярності  саме   у  російському варіанті  у Радянському Союзі  «Утомленное солнце»,  але вже з політичним акцентом.                                                                           

 Mieczysław Fogg — Ostatnia niedziela
www.youtube.com/watch?v=N-hg58QQmdc&list=RDN-hg58QQmdc&start_radio=1